– Моя дружба зі швейною машиною почалась у 12 років, коли на шкільних уроках праці я пошила собі нічну сорочку, потім спідницю, потім блузку. У старших класах таких уроків вже не було, а бажання шити залишилося. Я створювала собі одяг зі старих маминих суконь. Потім вона мені довіряла нові шматки тканини. І коли діти гуляли у дворі, я в той час сиділа за машинкою та займалась швейним чаклунством, – розповіла Ірина.
Після закінчення інституту вона стала інженером-будівельником, проте ніколи не припиняла шити для себе та родини. Коли її син був маленький, — шила для нього, бо у той час у магазинах не було гарного дитячого одягу. А саме дитячі речі виходили у Ірини краще за все інше.
У 2001 р. підприємиця розпочала власне виробництво. Тож стаж її роботи вже перевищує 24 роки. Зараз у Ірини професійний колектив, який стабільно працює. Зупинялися лише на півтора місяці після початку повномасштабної війни. Виробляють трикотажний одяг для дітей від 0 до 12 років. Бізнес має повний цикл виробництва дитячого одягу: вивчення попиту на ринку, моделювання, розробка конструкцій одягу, закупка тканини, крій та шиття, реалізація продукції, розширення асортименту та розвиток каналів продажу.
– Я постійно навчаюся, засвоїла економічну освіту та безліч курсів за спеціальностями дизайнера, технолога, бухгалтера, менеджера. В той час, коли інші люди відпочивають, я працюю, постійно ставлю собі цілі та досягаю їх, – продовжує Ірина.
Моделі у «Татошка» випускаються у невеликих партіях, а колекції оновлюються щомісячно. На початку 2025 р. Ірина планувала започаткувати наступну колекцію з екологічного натурального полотна – мусліну – та збільшити робочі місця впродовж наступних 12 місяців. Не вистачало однієї швейної машини, яка допомогла б удосконалити технологічний процес виготовлення одягу, а також графічного комп’ютера для економної розкладки лекал у спеціальній програмі.
– Я підтримую принцип «Кола по воді». Готова допомогти дитячим одягом для багатодітної або внутрішньо переміщеної родини. Бажаючи зміцнювати та розвивати власну справу, я вважаю своїм обов’язком підтримувати інших людей, – сказала Ірина.
