Олена Яшина – мама трьох дітей, успішна підприємниця, переможниця конкурсу мінігрантів від благодійного фонду «Жіночі можливості в Україні», власниця студії вишивки у Дніпрі. До повномасштабної війни Олена вишивала логотипи для бізнесу та різноманітні малюнки на виробах. У 2022 році почала виготовляти шеврони та бойові вишиванки. Зараз студія вишиває візерунки на формі для військових, поліції та ДСНС.
Українська вишиванка набула попиту не тільки в Україні, бо тепер має особливе значення стійкості й незламності, тому Олена планує масштабувати своє виробництво.
Хоч старовинним ремеслом можна займатись на спеціальних машинах, та вишивка все одно залишається кропіткою роботою. Тут немає місця для помилки, тому вишивати на готових виробах ризиковано, і це також стрес. Тканини бувають різні і у будь-який час щось може піти не так – виріб здвинувся, обладнання вийшло зі ладу тощо.
Олена розпочала свою справу десять років тому і за цей час вже навчилася передбачати подібні ситуації, щоб робити з першого разу все добре.
Тьомочко, синочку, почекай, будь ласка. Ми зараз довишиваємо, відправимо зразки і поїдемо народжуватися. А коли народимося, повернемося додому і будемо вже замовлення з тобою разом робити.
Діти надихають Олену і ніколи не були перешкодою. Вони впліталися в роботу, а робота органічно впліталася в материнство. З першим сином Олена жила за містом і розпочинала свою справу у приватному будинку.
– В мене була можливість поєднувати це. Він десь там грався на килимку поруч, спав під звук вишивальної машини. І, навпаки, прокидався саме тоді, коли вона зупинялася. Чому раптом немає цього звуку поруч?
Коли Олена була вагітна другою дитиною, їй терміново потрібно було зробити зразки вишивок для заводу.
– Державна закупівля – це складний і довгий процес затвердження. І тут раптом – мої перейми. Говорю до малюка: Тьомочко, почекай, будь ласка. Ми зараз довишиваємо, відправимо зразки і поїдемо народжуватися. А коли народимося, повернемося додому і будемо вже замовлення з тобою разом робити.
З третьою дитиною Олені допомагала няня.
– Я жодного разу не гуляла з візочком по вулиці із молодшими дітьми Не була на гойдалках, не бачила, як вони граються у пісочниці. Вони гуляли з нянею. Я працювала. Але я все одно і годувала і була вночі з ними поруч. Так, я дуже мало відпочивала тоді. І зараз мало відпочиваю. Мій бізнес – це теж як четверта моя дитина.
Мене колись хейтили, що я погана матуся. Проте навіть під час війни я можу утримувати трьох дітей саме завдяки тому, що колись дуже непогано побудувала відносини між дітьми та моєю роботою.
– Можливо, комусь здається, що я втратила спілкування з маленькими дітьми, коли вони дорослішали. Я дійсно мала обмежений час, який могла з ними проводити. Але вони бачили на власні очі, як я поєднувала їхнє виховання і своє зростання. Зараз вони ніколи не сидять і не чекають, коли я для них щось зроблю. Якщо голодні, – знають, куди піти, де стоїть холодильник, як розігріти обід. Самотужки роблять свої домашні завдання, добре навчаються. Мої хлопці – абсолютно самостійні вже зараз. І вони будуть самостійними дорослими. Я вважаю, що треба баланс. Не розчинятися у дітях, не розчинятися у чоловікові, а реалізовувати свої бажання, мрії з дитинства.
При цьому Олена завжди в активному русі, постійно навчається, усім цікавиться і, звісно, використовує можливості, які трапляються на її шляху. Так, у минулому році вона взяла участь у конкурсі мінігрантів від благодійного фонду «Жіночі можливості в Україні».
Я з цікавості заповнила анкету на отримання міні гранту від фонду «Жіночі можливості в Україні»
– Особисто я не звикла отримувати якусь допомогу. Мені дуже важко її приймати. Коли я отримала грант, мені до останнього не вірилося, що це взагалі можливо. Я пам’ятаю, як заповнювала цю анкету. Було цікаво, які питання ставлять грантодавці, і в процесі я зрозуміла, що можу відповісти на кожне. З легкістю заповнила анкету, але подумала, що якщо я все ж не підходжу за якимись критеріями, нехай пощастить комусь іншому. Як же ж я була здивована, коли за кілька днів отримала лист від «Жіночих можливостей»!
Дивіться детальніше про Олену Яшину та її підприємницьку діяльність у відеопроєкті «Маю грант».
Поради від Олени: які треба обов’язково врахувати, щоб мати 99% шансів на перемогу
- Треба від початку розуміти, чого ти хочеш. Не просто грошей на щось, а саме на те, чого тобі не вистачає.
– Коли я думала над питанням, на що я можу витратити ці кошти, то чітко розуміла, для чого я хочу саме вишивальну машину. Мені було дуже легко аргументувати, бо я на неї самотужки збирала гроші до того. Фонд просто пришвидшив мою купівлю. Коли чітко знаєш, для чого тобі кошти, на що ти їх витратиш, тоді відповідати на питання анкети грантодавців набагато простіше.
- Навчання.
– Я творча людина. Фінансові показники, цифри взагалі мені даються важко. Тому я постійно шукаю можливості та навчаюся за допомогою багатьох курсів фінансової грамотності. І відповідаю за показники свого бізнесу сама, оскільки бухгалтера немає. Важливо прокачувати свої не тільки сильні, але й більш слабкі сторони.
- Треба бачити можливості і не боятися їх залучати.
– Так, зараз час можливостей саме для жінок. Треба внутрішньо дозволити собі розвиватися та дозволити собі саме зараз щось робити.
Я хочу, щоб жінка виглядала неймовірно і щодня відчувала себе королевою в українській вишиванці.
Олена Яшина планує відкрити швейний цех, щоб самостійно шити вироби і вишивати на них, другий шоурум у Дніпрі й вийти на міжнародний ринок.
– Мені складно співпрацювати з іншими швейними виробництвами. Пробувала, та не завжди тканина мені підходить, не завжди крій такий, як я хочу. Тому вирішила, що мені вже треба своє почати шити, як я це бачу. Я зможу робити вишивку не на готовому виробі, а на крої, в тих місцях, де до того не могла. Моє виробництво переїде в більше приміщення, де буде можливість і вишивати, і шити в більшому обсязі.
– До війни я продавала свої вироби на Etsy. А восени 2023 закінчила навчання з експорту, і вже маю стратегію виходу на міжнародні ринки. Зараз дуже багато українок за кордоном. Наприклад, б’юті-майстри, які раніше в мене замовляли продукцію, за кордоном працюють в моїх виробах – вишитих фартухах. Я також хочу вишивати сукні, гарні сорочки на кожен день, щоб жінка щодня відчувала себе королевою в українській вишиванці. Думаю, за кордоном це буде мати попит. Жінки мають носити найкраще, я вважаю.
Завдяки фонду «Жіночі можливості в Україні» і нашій програмі міні грантів жінки знаходять необхідну фінансову підтримку для розвитку власної справи.
Більше про українок, які попри надскладні обставини відкривають бізнес дивіться у відеопроєкті «Маю грант».
Дізнавайтеся про можливості на нашому сайті та у соцмережах:
Facebook: https://www.facebook.com/fund.wo.ua
Instagram: https://www.instagram.com/fund.wo.ua?igsh=Y29odTMwYnBoNjlm