Краснопілля часто потрапляє під обстріли російської артилерії. Селище є центром Краснопільського району Сумської області і знаходиться приблизно за 15 кілометрах від кордону.  Сьогодні, як і у XVII столітті, Краснопілля має оборонно-рубіжне значення. Близько 1640 року тут спорудили невеличкий острог — укріплення Краснопілля від грабіжницьких наскоків кримських і ногайських татар.

На понад 9 тисяч населення селища працюють 11 соціальних працівниць. За кожною в середньому закріплено 10 дворів, які розташовані далеко один від одного. Ольга Лупка – одна з соцпрацівниць. Вона народилась і мешкає 44 роки в цьому селищі, знає тут кожен куточок, вуличку та гірку. Загалом Ольга відповідає за 9 дворів. Та на день вона відвідує 5-6 обійсть по кілька разів.

– Я працюю соцпрацівницею 2,5 роки, влаштувалася за пів року до повномасштабного вторгнення. До того працювала санітаркою у лікарні. За день 5-6 дворів обходжу. До когось 2 рази на тиждень потрібно зайти, до когось 3. А хто зовсім лежачий, кожного дня навідуюсь, бо треба памперси поміняти, допомогти з гігієнічними процедурами.

– Загалом роблю все, що люди просять – скупитися у магазині, виписати рецепт на ліки, оформити документи. Також допомагаю по господарству – готую їжу, виношу сміття, оплачую комунальні або супроводжую у лікарню. Буває кілька разів ходжу, бо коли принесу продукти, згадають, що забули те і те. А в нас місцевість ще така – з гірки на гірку. Магазини, аптеки та майже все знаходиться в центрі.

«Я раніше ходила пішки, бо на звичайному велосипеді не викручую на гору, не можу. А зараз на електровелосипеді швидко доїжджаю»

– Одній бабусі замовила дрова на зиму. Їх якось так швидко привезли, а вона ж сама не може відкрити ворота. Я кажу водієві: Почекайте, я зараз дуже швидко приїду і все оплачу! Він пропонував наступного дня заїхати, бо не вірив, що я так швидко доберусь.

– На велосипеді ще ж є кошик! Це дуже добре, адже нам доводиться тягати сумки та отримувати гуманітарку, до речі її теж в центрі дають.

У Краснопільській громаді працює 37 соцпрацівників. Від їхньої турботи залежать 382 людини.

– Дівчата наші боялися брати велосипеди. Ті, хто ніколи не їздив на звичайному, думали, що не впораються. Можливо, ще й не всі навчилися, бо випав сніг, а по льоду не сильно поїдеш. А я боялась, що мені не перепаде, бо в мене був свій, старенький саморобний. Він часто ламався, доводилось тягнути на гору ще і його. Я дуже вдячна, що вдалось отримати новий.

«Мені подобається моя робота. Я не сиджу на одному місці, постійно в русі, ніхто не командує, хіба що мої підопічні бабусі»

– Якби не війна, а так я задоволена роботою. На цьому тижні третій раз прилетіло по центру. На тривогу ми вже і не реагуємо, бо розуміємо, що це шахеди або ракети. А коли обстріл, то це починається зненацька, без попередження. Наша сигналізація не спрацьовує на це. Ми близько біля кордону, тому між обстрілами проходить кілька секунд. На жаль, на велосипеді за цей час не втечеш, де застало там і маємо. Якби ж нарешті все спокійно було, щоб ніхто не боявся.

Впродовж 2023 року благодійний фонд «Жіночі можливості в Україні» закупив 65 електровелосипедів Dorozhnik Retro Velotarde на суму 2,4 млн грн для фельдшерок та соціальних працівниць чотирьох громад Сумської області, а також громад Донецької та Харківської областей.